Владика-номінант Степан Сус: “Єпископ ХХІ-го століття має показати людям обличчя Бога”

11 січня відбувся Чин архиєрейського найменування випускника УКУ, владики-номінанта Степана Суса. Чин єпископського найменування є вступним чином архиєрейської хіротонії, у якій владика-номінант складає присягу на вірність Вселенському Архиєреєві та Главі УГКЦ.

Подія мого життя хіротонія – це справді така неочікувана подія. Звичайно, переживається, певний трепет, навіть страх, бо я є людина і не знаю, що далі буде. Водночас живу великою довірою до Бога. І разом із св. Ігнатієм Лойолою повторюю слова: “Все найбільше у  Божу Славу!”. Напевно, що якщо ми наші переживання, страхи, виклики, труднощі, переплітаємо з довірою до Бога, то певно, що з того вийде щось хороше. І на сьогодні я просто переживаю внутрішньо, але сподіваюся, що після єпископських свячень цей страх мене залишить.

– Які, на Вашу думку, ознаки доброго єпископа, третього тисячоліття?

– Я вважаю, що єпископ перш за все має бути людиною, яка довіряє Богові, керується у всіх вчинках і всіх ділах людяністю і має показати людям у ХХІ столітті обличчя Бога. Святі Отці кажуть, що у обличчі християн, Господь зустрічається у цьому світі з тими, хто шукає до Нього стежки. І я думаю, що єпископ – це перш за все та особа, щоб у його обличчі люди, які ще не є у Церкві, які ще не вірять у Бога, ще шукають своєї стежки, все ж таки захотіли вірити у Бога і ходити до храму.

Ви були успішним парохом великої парафії у Львові. Поділіться досвідом , якою має бути парафія, щоб туди приходили прихожани?

– Для того, щоб бути успішним парохом, треба до церкви заходити тими самими дверми, що заходять твої парафіяни. За усі 8 років мого перебування у Гарнізонному храмі я завжди заходив центральними дверми. Дуже часто зустрічав своїх парафіян на сходах. Я з ними завжди зустрічаюся, усміхаюся до них, намагаюся бути доступним до них. Нам усім важливо пам’ятати про доступність. Господь був доступним до людей, без цього історія спасіння не  була б успішною. Успіх полягає у відкритості і доступності до людей

– Як думаєте чи суттєво зміниться Ваше життя у новому статусі? Чи залишатиметесь Ви, скажімо, активним користувачем соцмереж ? 

– Я кажу, що поміняються декорації, а всередині я залишусь тим самим і я не хотів би мінятися. Використання соцмереж і сучаних засобів комунікації в добрих цілях і цілях душпастирства є позитивними. У своєму досвіді я впершу чергу звертав увагу на молодь, яка є майбутнім Церкви. Вони самі мене просили, щоб я ставши єпископом не перестав бути доступним до людей. Соцмережі у цього допомагають людині бути доступними. Написати якесь питання, чи вирішити якусь проблему. Дуже багато людей завдяки месенджеру вперше прийшли до сповіді, повінчалися, вперше хрестили своїх дітей. соцмережі у якійсь мірі зближають нас з людьми.

– Ви будете куріяльним єпископом. Якими будуть Ваші завдання? 

– Мене призначили куріяльним єпископом Курії Верховного Архиєпископа УГКЦ, тобто блаженнішого Святослава. Моїми обовязками будуть певні завдання, які він мені доручить як Глава Церкви. Куріяльний єпископ призначається для допомоги Главі Церкви. Блаженніший Святослав має дуже багато завдань і обовязків як керівник Церкви. Тому, будуть мені порученні завдання, які я зможу виконувати від його імені.

– Яким Ви вбачаєте майбутній розвиток нашої Церкви? 

– Майбутнє нашої Церкви, як і теперішнє має бути зосереджене на душпастирство нашої Церкви і спілкування.  Є велика небезпека в тому, що можна написати багато душпастирських листів, але ніколи вживу не спілкуватись зі своїми парафіяними.  Я би не хотів, щоб наша Церква була тією, яка видає томи книжок, але не має живого спілкування і душпастирства з людьми.  Важливо у майбутньому думати не так, про будівництво церков, як про те, щоб бути  з людьми. Вміння бути з людьми – це завдання і покликання Церкви на найближчі роки.

Джерело: https://zhyve.tv