Відбувся науковий семінар «Живе богослов’я в кольорах: храми південної Буковини»

20 листопада відбувся науковий семінар на тему: «Живе богослов’я в кольорах: храми південної Буковини» доповідачки Марії Хомишин, асистентки кафедри богослов’я. Представлення даної теми було спробою коротко окреслити подальший розвиток сакрального  мистецтва  15 – 16 ст.  поствізантійського періоду на території  південної Буковини (історична територія Молдавського князівства) через призму розгляду ряду розписаних храмів, які належать до спадщини ЮНЕСКО.

Доповідачка розпочала розгляд запропонованої теми з короткого екскурсу в історію регіону доби Середньовіччя, зокрема було наголошено про тісну співпрацю між Україною та Молдавським князівством (сучасна територія Румунії) на військовому, торгівельному, культурному та церковному грунті. Важливість та цікавість даної теми була обґрунтована тим, що зовнішні розписи буковинських храмів  доби Середньовіччя –  це ноу-хау у православному світі, які досі вражають споглядача своїм вишуканим та елегантним стилем виконання. Ці храми – добрий приклад поєднання східного та західного стилів в одній архітектурній одиниці, приклад чіткої іконографічної програми щодо зовнішніх та внутрішніх розписів (подекуди з політичним підтекстом), що свідчить про тісну співпрацю між богословом та іконописцем.

Доповідачка представила головні особливості молдавського стилю архітектури, зокрема наголосила на появі такого архітектурного елементу як молдавський купол, розміри та типи храмів південної Буковини у 15-17 ст., їх розрізнення за функціональним призначенням. Слухачам було представлено вісім храмів, які зараз належать до спадщини ЮНЕСКО: Петрівці, Пробота, Молдовіта, Воронець (храм св. Георгія монастиря Воронця за вишуканість розписів називають Сікстинською капеллою Сходу), Сучевіца, Грачаніца, Драгомірна, Гумору. Доповідачка коротко представила історію появи того чи іншого храму, вказала на особливості іконографічної програми.  Зокрема було наголошено, що існують різні гіпотези стосовно появи зовнішніх розписів буковинського храму, а саме, просвітницька мета (Історія спасіння в кольорах для неписьменного християнина Середньовіччя), політична пропаганда (стосується окремих композицій, де турки представлені основним ворогом для молдаван), практичний вимір (храм не міг помістити велику кількість вірних всередині, тому віряни, стоячи зовні, могли молитися і споглядати святі образи).

Розгляд запропонованої теми було завершено підсумком, що монастирі південної Буковини, будучи споруджені, фінансовані та підтримувані освіченими правителями, високими чиновниками та священнослужителями доби Середньовіччя на території Молдавського князівства були промоутери мистецтва, освіти та культури, а сьогодні – це центри паломництва, монастирські музеї містять мистецькі скарби та культурні надбання румунів, які віддзеркалюють потребу цієї країни у збереженні власної історії та культури у важкі часи, збереженні власної ідентичності через віру.