У храмі Софії Київської відбулась презентація Галицького Євангелія 1144 року та наукового збірника «Духовна спадщина Давнього Галича»

23 листопада 2018 року в серці українського християнства – храмі Софії Київської, було
презентовано факсиміле Галицького Євангелія 1144 року та науковий збірник «Духовна
спадщина Давнього Галича», опублікований Видавництвом Українського католицького
університету як 12-й том серії «Київське християнство». Презентація цих ошатних видань
відбувалася у рамках відзначення Року Божого Слова в Україні, за участі Глави УГКЦ та
апостольського нунція в Україні архиєпископа Клаудіо Гуджеротті, греко-католицького і
православного духовенства, представників протестантських спільнот, провідних науковців і
культурних діячів, а також українських меценатів.


У своєму вступному слові глава УГКЦ Блаженніший Святослав наголосив на унікальності
події: «Перед нами відкрила двері наша Церква-матір – Свята Софія Київська. Це матірній
собор також і для Української Греко-Католицької Церкви. Бо мої великі попередники, київські
митрополити, цей собор відновлювали, про нього дбали, у ньому молилися. І сьогодні ми, діти
Київської Церкви, прийшли сюди з нашим унікальним національним культурним і духовним
скарбом» (див. відео виступу: https://www.youtube.com/watch?v=hQe7R7IDCUA ).


Співкоординатори навчально-дослідницької програми «Київське християнство» − о. диякон
д-р Роман Завійський і професор Ігор Скочиляс, представили в Софії Київській академічний,
суспільний і церковний виміри наукових студій, що впродовж останніх пʼяти років провадяться
на Гуманітарному та Філософсько-богословському факультетах УКУ. Опубліковані на сьогодні
15 томів видавничої серії «Київське християнство» вказують на тисячолітній зв’язок між
Церквою й українською національною традицією, та водночас увиразнюють особливості
воплочення Слова Божого у вірі (зустріч людини і Господа) і культурі як особливому вимірі
буття людини. Адже культура, просвітлена вірою, якнайповніше виражає спілкування людини з
Богом, свідчить Істину та сприяє суспільному благові.


Українське християнство, яке сформувалося в діалозі як зі східною, так із західною
церковними доменами, не мислиме без візантійської спадщини, інкультурованої у словʼянський
контекст. Зустріч київського християнства з Реформацією та з постреформаційним католицьким
богословʼям в XVI-XVII століттях дало феномен Могилянської Академії та спричинило
подальший еклезіально-культурний вплив Києва на Московію. Проте ХХ століття було дуже
несправедливе як до Українських Церков загалом, так і їхнього богослов’я зокрема. Лихоліття
цього часу майже повністю заглушили богословський голос  Церквов Володимирового
Хрещення, тому видавнича серія «Київське християнство»  намагатиметься запонювати ці прогалини. Серед 15 томів серії − найважливіші сучасні дослідження  і осмислення еклезіально-
культурного синтезу візантійської релігійної традиції та словʼянської цивілізації у царинах
богословʼя, біблістики, духовності, патристики, релігійної культури та історії Церкви.


Одним з вимірів ідентичності Церков Володимирового хрещення, в контексті сучасних
дискусій про єдину помісну Церкву в Україні та автокефалію українського православʼя, є
історично зумовлений звʼязок Києва та Галича й, ширше, Галичини, на чому особливу увагу
акцентували Ігор Цепенда і Мирослав Волощук, професори Прикарпатського національного
університету ім. В. Стефаника. Символом цієї соборної єдності є, зокрема, титул «верховний
архиєпископ києво-галицький», що його носить глава УГКЦ.
Про особливості формування галицької культурно-релігійної традиції як реґіонального
різновиду київського християнства оповідає науковий збірник «Духовна спадщина Давнього
Галича», авторами якого виступили кандидат історичних наук Віра Фрис (завідувачка Відділу
«Музей книгодрукування» Львівської національної галереї мистецтв ім. Бориса Возницького) та
Ігор Скочиляс (професор Українського католицького університету). Збірник висвітлює феномен
галицької еклезіальної й культурної традиції, що впродовж віків справляла потужний вплив на
формування української культури та самобутність Київської Церкви. Ця галицька субкультура,
поряд з іншими видозмінами києвохристиянської традиції, наслідувала візантійські
першовзірці, водночас нав’язуючись до універсальної програми Slavia Orthodoxa з її потужним
південнослов’янським сеґментом. З іншого боку, Галицька єпархія (митрополія) як сповнена
Божої благодаті церковна провінція, завдяки сприятливому збігу еклезіальних і політичних
факторів, поширила свою культурно-релігійну модель на неслов’янські етноси, передовсім
куманів (половців), татар і східнороманське населення Карпат, Пруто-Дністровського
межиріччя і Нижнього Подунав’я.
Епогеєм презентації стало представлення перлини християнської культури княжої доби –
Галицького Євангелія 1144 року, виданого факсимільним способом з ініціативи і за підтримки
українського мецената з Івано-Франківська Ігоря Олійника. Особливістю цієї богослужбової
книги є те, що вона є найдавнішим переписаним на пергаменті й датованим текстом
Четвероєвангелія, що літургійно використовувалося в парафіяльних храмах Галицької єпархії
та зберегло унікальні покрайні записи історичного змісту. Принаймні у XVI ст. це Євангеліє
зберігалося а Успенському катедральному соборі в Крилосі, а в другій половині XVII ст.
дивною примхою долі опинилося в Москві, де досі зберігається у фондах Державного
історичного музею. Тож факсимільне видання Галицького Євангелія відкриває широкі
перспективи для подальших досліджень регіональних особливостей культурно-релігійної
традиції київського християнства в західноукраїнських землях. А сучасні науковці нарешті отримають змогу безпосередньо працювати з текстом оригіналу, який публікується в
автентичному вигляді без будь-якого редакторського втручання.
Організаторами презентації спільно виступили Київська Трьохсвятительська духовна
семінарія УГКЦ та Гуманітарний і Філософсько-богословський факультети УКУ в співпраці з
Національним заповідником «Софія Київська» і Прикарпатським національним університетом
імені Василя Стефаника.