Про святе Таїнство Хрещення у вченні митрополита Петра Могили розповів д-р Марек Мельник, професор Вармінсько-Мазурського університету в Ольштині. Він був одним з доповідачів Міжнародної науково-практичної конференції «Требник Київський 1646 р., як відображення богослужбово-пасторальної реформи митрополита Петра Могили», яка відбулася нещодавно в УКУ.
Передусім д-р Марек наголосив, що в Польщі також існують дослідження спадщини Петра Могили. «Ось в руках я тримаю книжку,- сказав доповідач, – це переклад на польську коментарів до Святих Тайн та проповідей Петра Могили з Требника 1646 року. Це досить старе видання видатного перекладача та редактора Володимира Филиповича. Я також брава участь в укладенні книги. В Требнику є два основні тексти, що стосуються хрещення. Перший – це така-собі інструкція обряду хрещення. І другий, на якому я зосереджуся – проповідь перед хрещенням.»
До речі існують значні дискусії з приводу авторства текстів у Требнику 1646 року. Проте, на думку д-ра Марека Мельника, саме Петро Могила написав ці проповіді.
«Тайна Хрещення – це інтегральна частина богословської думки Петра Могили, – наголосив професор з Польщі, – а особливо його візії людини, його християнської антропології. Могила розумів людину як істоту в дорозі до спасіння. Звичайно, спасіння відбувається тут і тепер, але хрещення дуже пов’язане з концепцією едемської тотожності людини, яку кожна особа носить в собі. Це пам’ять про стан людини перед гріхопадінням.»
Дефініція хрещення, представлена Могилою спирається на сотеріологію цього таїнства. Як наголосив доповідач, у Требнику хрещення розгляд як перший етап участі людини у спасінні. Своє навчання Могила починає з того, що нагадує, що Таїнства, і серед них Тайну Хрещення слід ідентифікувати як Царство Небесне. Хрещення – це брама, яка відкриває шлях до інших святих тайн, а в перспективі – до Царства Небесного. Тут є важливим і есхатологічний вимір, через який бачимо хрещення – як відкриття Божого «misterium» у матеріальному світі.
Могила пояснює тезу, що хрещення є визволенням людини від наслідків первісного гріха та всіх інших гріхів. Д-р Марек вказує на особливу антропологічну структуру: спершу в проповіді згадується прихована тотожність едемської людини, а вже потім розкривається етап драми гріхопадіння і визволення людини від зла та гріха через Божу благодать. При цьому, зовнішнє омиття водою є визволенням з гріхів, які є «в нутрі», в душі людини і пояснює суть спасенної дії цієї тайни на людську природу, відкликаючись до традицій старого Завіту.
У тексті Петра Могили дослідник виділив три форми хрещення: водою, через кров, пролиту за Христа і третя форма, як він пише, – через «тхнення до серця» Святого Духа.
Отже, тайна хрещення, або як називає її Могила, таємниця спасіння – це з’єднання з власною природою, відпущення гріхів, стан благодаті та дар чеснот. Тут бачимо своєрідну староукраїнську аксіологію. Християнські чесноти – віра, надія і любов – духовні цінності, які людина отримує через благодать, що, за словами Могили, «пливе з хрещення».
«Могила не тільки хотів передати знання щодо суті та наслідків хрещення, – підкреслює д-р Марек, – а й щодо відповідної підготовки до цього таїнства. Адже Могила не був якимось богословом-догматиком, а насамперед душпастирем. Він спонукав до активної участі людини в таїнстві, це мало бути суб’єктивне та вільне рішення. Людина сама зобов’язана вирішувати, так щоб спасіння було суб’єктивним та індивідуальним досвідом.
Відповідне підготовлення до пережиття таїнства хрещення обдаровує вірою, завдяки чому можна досягти у літургійному обряді Тайни Хрещення реальність спасіння. Бачимо що спасіння для нього – це щось реальне, що людина досвідчує через відпущення гріхів і Божу благодать,» – додав доповідач.
Варто зауважити, що проповідь з Требника 1648 року звернена до дорослих катехуменів, але на практиці спрямована на підготовку батьків хресних. Тому – велика частина текстів – це душпастирські вказівками щодо хрещення немовлят. Він перестерігав хресних перед відповідальністю, яку вони беруть: «Великий тягар ви берете на себе, панство хресні та кумове», – читаємо в Требнику. Водночас Могила стверджує, що діти мають бути охрещені якнайскоріше і бореться з «блюзнірствами аріанськими», які заперечували практику хрещення немовлят.
Накінець д-р Марек наголошує, що думки Петра Могили на тему хрещення говорять перш за все «про християнську тотожність – хто є християнином. Це кожен традиційно охрещений, незалежно від віросповідання, теологічних, філософських або літургійних різниць та етнічного походження. Могила був переконаний що всі ці поділи не доторкаються самого Таїнства Хрещення. Проте, – як слушно зауважує промовець, –17 століття в Україні та Білорусі – це час полеміки, і, звичайно, Могила захищає Православну Церкву, але водночас підкреслює дуже чітко, що тайни не можна конфесіоналізувати, вона є «понад». Тут видно християнський універсалізм Могили. Його коментарі насичені, можна сказати, «пре-екуменізмом», таким широким думанням про те, чим є не тільки Святі Тайни, а власне Євангельський переказ.
«Я не хочу сказати, – додає д-р Марек Мельник, – що Могила був понадконфесійний, він врешті решт був православним архієпископом, але він був людиною Ренесансу. Можемо згадати також Костянтина Острозького, Станіслава Оріхівського. І таке бачення є характерним для української релігійної думки 16-17 століття.»