9 грудня 2016 року в приміщенні Київського офісу Українського католицького університету відбулася конференція “Богослов’я Майдану”, організована студентами Ліценціатської програми УКУ з богослов’я.
Конференція відбулася в межах однойменних заходів за цієї тематикою, які зараз організовують в Університеті. Ідея належить о. д-ру Михайлові Димиду, безпосередньому і активному учасникові події Революції гідності. Конференція відбулася завдяки спільній праці Філософсько-богословського факультету, Інституту екуменічних студій та Кафедри пасторального богослов’я УКУ.
Основні теми для обговорення під час конференції:
– Відповідь людини на поклик Бога через Майдан;
– У духовному вимірі Майдан щойно починається;
– Аналіз позитивних і негативних аспектів Майдану задля побудови майбутнього.
Конференція розпочалася з Літургії, яку відслужили у знаковому місці – у капличці, що знаходиться на Алеї Героїв Небесної Сотні.
Троє ключових спікерів зачитали свої доповіді впродовж ранішньої сесії. Темою доповіді д-ра Михайла Черенкова було «Богослов’я після Майдану: зрозуміти, змінити. Уявити». Головна теза доповіді – те, що на Майдані відбулася християнська гуманістична революція, було зреалізоване християнське громадянське суспільство. І українські Церкви мають перед собою велике завдання – розкрити смисли Майдану. Оскільки, «якщо не розкриті досі злочини проти Майдану – це відповідальність ГПУ, то не розкриті смисли Майдану – це відповідальність церков (їх богословів)…», – йдеться у доповіді д-ра Михайло Черенкова.
Отець Петро Жук поділився думками, ґрунтованими на його досвіді служіння у наметовому храмі на Майдані. За його словами, Майдан і зокрема наметовий храм стали під час подій Революції гідності місцем єднання християн, де стиралися конфесійні, канонічні відмінності, де християни єдналися задля спільного служіння суспільству через участь у подіях на Майдані. І дерев’яна капличка, котра була згодом побудована на Алеї Героїв Небесної Сотні, заснована на досвіді єдності на Майдані, була задумана як екуменічна, де б могли проводити служіння різні українські конфесії. Проте подальші події показують, що цей імпульс єдності після подій Майдану дуже швидко погас. Тисяча років розділення далася взнаки, і християни повернулися до своєї звичної «зони комфорту», тобто до поділу між собою.
Тема доповіді о. д-ра Михайла Димида – «Вірус любові на Майдані». Головним мотивом доповіді о. Михайла було те, що досвід любові, який ми отримали на Майдані, повинен стати для нас насінням, яке має прорости у всьому нашому житті і ми повинні теж його поширювати. І, розповсюджуючи цей «вірус любові», ми не повинні очікувати негайних результатів, а повинні працювати на довгу перспективу.
У післяобідній сесії виступили студенти Ліценціатської програми УКУ зі своїми доповідями.
Демчук Наталія: «Майдан, як місце пошуку власної автентичності»;
Мільо Томаш: «Майдан, месіанізм та рух “Солідарність»;
Сус Степан: «Майдан і волонтерський рух»;
Хомишин Андрій: «Стратегія теплого океану, втілена в майданівському русі, як продовження традиції ненасильницького опору в ХХ ст.»;
Горгота Мирослав: «Богослов’я визволення і богослов’я Майдану»;
Кобаль Петро: «Майдан як продовження фатімських об’явлень»;
Кулик Богдан: «Майдан як сила зростання у вірі, надії та любові»;
Лесишин Юрій: «Майдан – зустріч із Богом»;
Михальчук Тарас: «Майдан – духовна боротьба добра зі злом»;
Прокопець Роман: «Молитва і Майдан»;
Остапюк Юрій. «Майдан – простір надії».
Тарас Курилець
Фото автора