Завдяки співпраці двох католицьких університетів – у Любліні та Львові – побачила світ нова книга про найдавнішу збережену в Україні ікону – образ Холмської Богородиці перелому XII–XIII століть. Науковий збірник «Повернута із небуття. Ікона Холмської Богородиці» за редакцією Анджея Ґіля, о. Мірослава Каліновського та Ігоря Скочиляса опублікований видавництвом Люблінського католицького університету в рамках публічного проекту «Соборна Україна та Київська традиція», що жертовно підтримується українськими меценатами.
Книга акумулює статті 14 учених, котрі репрезентують декілька академічних та університетських середовищ Польщі й України. Свою увагу ці дослідники зосередили як на самій чудотворній іконі, так і на соціокультурному та релігійному просторі, в якому святиня функціонувала. У виданні вміщено тексти, що описують долю Холма від його початків і до сучасності (це своєрідна монографія з історії міста). Інший тематичний блок збірника стосується самого холмського образу та різноманітних аспектів його культу. Остання частина книги містить два есеї – панорамний огляд історії Холмсько-Белзької єпархії як складової Київської унійної митрополії, та розвідку про взаємодію в яґеллонську добу двох мистецьких систем – Сходу і Заходу.
У 2015 році минуло 250 років із часу коронації ікони Холмської Богородиці. Це дало імпульс до проведення низки академічних зустрічей і конференцій. Одним із таких заходів став міждисциплінарний семінар «Топографія святості: ікона Холмської Богородиці в традиціях Slavia Orthodoxa, Slavia Unita i Slavia Latina», зорганізований гуманітарним і філософсько-богословським факультетами Українського католицького університету за участі богословського факультету Люблінського католицького університету Івана Павла II. Семінар відбувся у Львові та Луцьку. І волинську частину організатори провели в Музеї Волинської ікони, безпосередньо при чудотворному образі. Учасники наукового форуму підсумували сучасний доробок і запропонували нові авторські гіпотези щодо походження, історії побутування й функціонального призначення холмської ікони.
Редколегія запросила до авторського колективу не тільки учасників дисциплінарного семінару, але й інших провідних науковців.
Інформаційна довідка про ікону
Унікальну пам’ятка візантійського походження доби пізніх Палеологів відкрив василіанин Яків (Суші), унійний владика Холмсько-Белзької єпархії (1652-1687). Після ліквідації царською Росією унії в Королівстві Польському (1874-1875 рр.) чудотворна ікона опинилася в руках православних. З початком Першої світової війни реліквію з холмського собору Пресвятої Богородиці перевезли спочатку до Москви, а невдовзі до Києва, де її приватно переховували в умовах радянського панування. Під час німецької окупації, з ініціативи архиєпископа Іларіона (Івана Огієнка), ікону в 1943 р. знову переправили до Холма. Наступного року останній православний настоятель Холмського собору, o. Гавриїл Коробчук, забрав образ із собою в Україну. А 15 вересня 2000 р. ікону урочисто передали на вічне зберігання до Волинського краєзнавчого музею.