Навіщо в сучасному світі потрібна філософія, чому сучасне мистецтво таке незрозуміле та в чому суть інформаційних війн розповідає Ольга Нетреб’як, доктор філософії і викладачка Філософсько-богословського факультету УКУ. Ольга навчалася в Папському Григоріанському університеті в Римі, Сорбонні та Страсбурзькому університеті і є лауреатом почесної премії за найкращу докторську дисертацію 2018 року в галузі філософії релігії Страсбурзького університету.
Про завдання сучасної філософії
Філософія завжди плекала амбітне завдання — трансформувати суспільство шляхом зміни мислення і стилю життя громадян. З часів Сократа — філософ — це критик свого світу та себе самого.
З епохи античності філософія впливала на формування політичних еліт та пояснювала взаємозв’язок політики із добробутом усіх громадян. Натомість зараз філософію розуміють виключно як університетський предмет, який має допомогти сформувати світогляд молодого спеціаліста, здебільшого гуманітарія.
Наразі філософія дійсно дещо більше замкнена в кабінетах вишів, ніж у період античності. Проте це ніяким чином не підважує її роль і функції. Вона так само продовжує шукати відповіді на актуальні виклики, сенси проблем, переосмислює старі істини та формує критичну свідомість.
Філософія є рушійною силою змін суспільства, однак вона ніколи не пропонуватиме готових рецептів вирішення проблем, тим паче, готових істин. Філософія працює із людиною в невидимий спосіб — змінює її мислення.
У плинній сучасності вміння осмислювати свої думки та дії стають неабиякою цінністю. Поінформованість не робить людей розумнішими. Нас оточують величезні масиви інформації, проте часто-густо люди не мають уявлення що з нею робити й тому продовжують повторювати помилки минулого.
Тому філософія — це не просто абстрактна наука, вона допомагає сформувати цілісне бачення реальності. Для того, щоби збудувати нове суспільство і країну, потрібно сформувати нову еліту, яка здатна мислити. Саме в цьому полягає практичне завдання філософії як науки.
В одному зі своїх есе видатний філософ сучасності Лешек Колаковський відводить філософам цікаву роль у суспільстві. На його думку, вони не сіють та не збирають плоди, а лише «збурюють ґрунт». Таке завдання часто є неприємним, але надважливим, бо дає надію. Оскільки саме із добре збуреного ґрунту можуть прорости добрі плоди.
У Франції та Італії діти вже в школі вивчають філософію та пишуть есе на світоглядні теми. Зокрема, у Франції школярі навіть здають випускний іспит із філософії й у цей день в усіх медіа інтенсивно обговорюють питання, яке було на іспиті.
У Європі молодь також заохочують займатися наукою. Для молодих науковців, у тому числі і для філософів, засновують гранти та премії. Так, після захисту докторської роботи з філософії, я стала лауреаткою однієї із таких премій разом з іншими 14 докторантами. Усього ж на такі відзнаки лише з одного університету претендували понад 200 молодих науковців із різних галузей.
Натомість, українська освіта продовжує ще залишатися ізольованою від світу. Я вважаю, що студентство здатне зсередини змінити застарілий бюрократизм у освіті. Для цього варто відправляти молоде покоління на закордонні стажування, щоби відбувався постійний інтелектуальний обмін, який буде збагачувати зокрема й нашу систему освіти.
Про сучасне мистецтво
Сучасне мистецтво є маніпулятивним, оскільки воно намагається загострити діалог між прекрасним та етичним. До прикладу можна було б згадати резонанс, який викликала фотографія Андерса Серрано «Piss Christ». Щоби створити естетичний ефект, фотограф занурив Розп’яття у власну сечу та кров. Якщо не задумуватися про те, яким саме чином зробили цю світлину, вона цілком могла мати естетичну цінність, натомість, грубо маніпулює із сакральним значенням святинь.
Доступність техніки не робить людей професіоналами, як і вміння писати не робить із усіх письменниками. Проте через те, що безліч людей думають інакше, у сучасному інформаційному просторі продукується дуже багато контенту, у якому можна потонути. Мас-маркет дуже нівелює мистецтво — епоха Інстаграм дає відчути себе митцем кожному. Звичайно, що створюється й набагато більше якісних творів, але вони губляться в бурхливому інформаційному потоці.
Будь-якою справою мають займатися професіонали. За таким самим принципом має функціонувати й мистецтво. Коли ним починають займатися всі охочі — воно втрачає будь-який сенс. Фотографія, архітектура та музика перетворюються лише на інструмент. Стиль та почуття смаку не формується саме по собі — мистецтво повинно промовляти такими категоріями, які можуть зрозуміти його споживачі.
Натомість сучасне мистецтво є дуже контекстуальним та умовно елітарним, відтак, воно вимагає від його аудиторії постійно бути в тренді сучасних суспільних процесів. Витвори мистецтва більше не промовляють самі за себе. Це породжує штучні імітації мистецьких творів, коли за шедеври намагаються видати дуже низькопробні речі.
Щоб оцінити мистецькі продукти потрібно формувати культуру споживання, а це вимагає великої внутрішньої роботи над собою як митця так і споживача.
Про інформаційні війни
Інформаційна війна — це війна за істину, якій можна сліпо довіряти та не перевіряти. Сьогодні всі ми ми втягнуті в інформаційну війну, яка є результатом нашого пасивного сприйняття дійсності. Сучасна людина протягом дня дізнається стільки новин, скільки в добу Просвітництва, всього 200 років тому, не дізнавалась протягом усього життя.
Коли людина перебуває в неправді, то проти неї починає бунтувати фізіологія — починається почервоніння та пришвидшується серцебиття. Тому щоби сповідувати свідомо абсурдні переконання, люди мають вірити в них, як у доконаний факт. У цьому полягає секрет постправди. Це пояснює ту впевненість, з якою пропагандисти свідомо та впевнено промовляють маніпулятивні твердження. Для людини, яка вірить у міф, він стає істиною.
Філософія може зарадити в протистоянні із пропагандою, оскільки вона не тільки вчить мислити, а й сумніватися. Завжди треба піддавати сумніву те, що здається доведеним. Те, що ясно для однієї людини для інших може бути геть-чисто незрозумілим.
У цьому полягає небезпека усталених та звичних ідей. Вони створюють віртуальну реальність, у якій істина є утопією. Утопії ж небезпечні тим, що в них можна прожити все життя та не побачити реальності. Поміркований скептицизм дозволяє поглянути на усталені ідеї під новим кутом. Сумнів та пошук істини формує гнучкість та пильність мислення. Вони є необхідними для того, щоби пізнавати реальну, а не віртуальну дійсність.
Підготував: Роман Тищенко
Фото: Лесик Урбан
Джерело: ucu.edu.ua