5 квітня у Львові відбувся науковий семінар за участі гостя з Польщі – д-ра філософії о. Ришарда Козловського, філософа та богослова. Семінар за сприяння Кафедри філософії УКУ був присвячений питанню виявлення гідності. Протягом доповіді були розглянуті філософські, соціальні й правові контексти кризи в людській гідності.
О. Ришард є представником філософії теологічного персоналізму, а власне люблінської школи, яка розвинула персоналістичну концепцію Кароля Войтили та прагнула подала цілісне бачення людини. О. Ришард Козловський вже кілька років активно досліджує питання гідності, беручи участь в конференціях Риму, Праги, Варшави. Причому, як наголосив доповідач, хоча питання гідності дуже широко обговорюється науковими колами, особливо у філософії права, а також в суспільстві, але мало говориться – що таке власне гідність.
В дискусії семінару взяли участь проректор УКУ Мирослав Маринович, викладачі, науковці. Особливо цінним стало питання «свідка людської гідності»: чи людина потребує Бога як джерела своєї цінності, чи вона є самоцінною в собі. Адже дуже складно поставити рамки визначення гідності.
Чому ж людина має труднощі з визначенням гідності?
Загалом існує три типи визначення гідності. Перший і найважливіший – онтична або онтологічна, тобто буттєва гідність. Я є, я існую, отже я маю гідність. Виникає питання, коли людина стає людиною з біологічної точки зору? Чи моя гідність виникає в момент зачаття чи пізніше? Доповідач наводить цікаву цитату із твору Ж. Марітена «Шоста дорога», де автор каже, що вже перед віками «існував у Бозі», таким чином саме у Бозі є онтологічне джерело моєї цінності. Відповідно моя цінність не залежить ні від мене, ні від інших людей.
Друге визначення – гідність моральна. На ґрунті цього формулювання постає проблема релятивізму, чи зберігає людина свою гідність, коли чинить неморально. В цьому контексті доповідач згадує енцикліку папи Бенедикта XVI Caritas In Veritate (Енцикліка про інтегральний людський розвиток у любові та правді), оскільки тут є дуже важливим зв’язок між вірою й мораллю та пошуки правдивого джерела людської гідності. Теперішній папа Франциск також наголошує на розрізненні між вірою та релігією. Адже де нема віри, духовності, а лиш релігія – там починаються війни.
Третє визначення – гідність суспільна. О. Ришард Козловський наголосив на тому, що гідність суспільна – це потужний фактор єднання, однак інколи вона розуміється і використовується хибним шляхом і стає, в такому випадку, фактором поділів та конфліктів. Доповідач розглядає екзистенційний момент особи людини, коли часто філософська концепція людини оминає питання гідності, як це ми бачимо на прикладі творів Сартра.
«Гідність – це те, що можна відчути, пережити. Але я, як особа, потребую свідка, потребую того, хто може засвідчити мою гідність не осуджуючи й не оцінюючи. Присутність іншого пробуджує мою гідність, » – додав доповідач, заторкуючи ідеї Габріеля Марселя та його феноменології свідоцтва.
Зрештою, у дискусії учасники семінару дійшли висновку про самоцінність людини як такої, що може віднаходити гідність інтерсуб’єктивно – у собі – як даність.
