Днями в Одесі відбувся четвертий зі шести модулів сертифікатної програми кафедри богослов’я УКУ «Християнин перед суспільними викликами часу». Черговий модуль був присвячений екологічно-біоетичній проблематиці, головними спікерами були доктори морального богослов’я Володимир Шеремета, голова Бюро УГКЦ з питань екології, та Марія Ярема, викладач кафедри богослов’я УКУ та Школи біоетики. Відповідно до екуменічної спрямованості програми зустріч цього разу відбулася в спільноті протестантів, а саме – у Християнському Гуманітарно-Економічному Відкритому Університеті. Нагадаємо, що попередні модулі відбувалися у греко- і римо-католицьких спільнотах.
Під час лекції «Екологічні виклики та християнські рішення» Володимир Шеремета не тільки звернув увагу на низку проблем, які сьогодні побутують в екосистемі світу та України зокрема (проблема із вивозом та сортуванням відходів, сміття, нераціональне використання енергоресурсів, «пластиковий та поліетиленовий бум» тощо), але й запропонував вирішення деяких проблем.
«Якщо ми не спостерігаємо вирішення проблеми на державному рівні, то це не означає, що деякі питання ми не здатні розв’язати власноруч, – зауважив Володимир Шеремета. – До прикладу, можна зменшити використання поліетиленових пакетів, відмовляючись від нових у супермаркеті, натомість використовуючи старі, або не використовуючи їх взагалі там, де не треба – інколи цінник можна наклеїти на сам продукт тощо. До того ж, нам треба навчитися сплющувати пластикову тару перед тим, як викидати її в сміття, адже таким чином пляшка чи коробка займатимуть менше місця у контейнері, а отже – не виникатиме потреби так часто вивозити сміття. Сортування відходів – це вже мусить бути у свідомості кожного. Чим краще ми вдома сортуємо сміття, тим легше буде його використовувати згодом для виробництва вторинної сировини, яка, до речі, більш екологічна і потребує менше років для повної утилізації».
Також було наголошено на розумному використанні енергії, природних ресурсів. До прикладу, для провітрювання приміщення краще відчиняти кватирку навстіж, а не залишати привідкритою. Електроприлади, у тому числі й подовжувачі, краще виймати з точок живлення, бо навіть у вимкненому стані прилад використовує певну кількість енергії. Більше про екологічну ініціативу та культуру еко-життя в Україні можна почитати на сайті Бюро УГКЦ з питань екології.
Другий блок четвертого модуля стосувався біоетичних питань та принципів з боку вчень Католицької та Православної біоетики та їхньої життєздатності на українському ґрунті. Дискусію провокувала і провадила водночас Марія Ярема, доктор морального богослов’я і викладач УКУ. Розглядали підходи біоетики як морального богослов’я і як моральної філософії, які приховані сенси й виклики містяться в обидвох методиках. Порушували теми, котрі щороку набувають усе більшої актуальності в Україні, особливо – у світлі політики, що спрямована на інтеграцію в ЄС: гендерне виховання в закладах дошкільної та шкільної освіти, статева етика та питання гомосексуалізму, розмежування евтаназії та права людини на гідну смерть, євгеніка та шляхи зачаття нового життя.
«Біоетика як наука постала, можна сказати, зі суспільства, тобто ця галузь була покликана шукати відповіді на актуальні медичні, етичні, моральні питання, які з’являлися особливо виразно після Другої світової війни, – зауважила Марія Ярема. – Своєрідним остаточним поштовхом для біоетики як науки став Нюрнберзький процес 1945-1946 років. Зрозуміло, що з часу другої половини ХХ століття до наших днів біоетичних викликів не зменшилося, а навпаки – побільшало. Проте наше завдання намагатися діяти і приймати рішення, розрізняючи, де промовляє біоетична філософія, а де – біоетичне богослов’я. І у першому, і в другому випадку головною цінністю є людське життя, втім, філософія більше піддається маніпуляціям та релятивізму в той час, коли в основі християнського богослов’я стоїть людське життя як Дар Божий, а отже тут не буде місця дуалізму».
Медитативним завершенням дня була зустріч з одеським поетом, психіатром-практиком, Борисом Херсонським, який у своєму виступі синтезував екологічні та біотичні виклики сучасного суспільства як перевірку на міцність християнських принципів кожного окремо та релігійних груп зокрема.
«Мені видається, що справжня ціннісна християнізація України досі не відбулася, тому що люди не можуть жити об’єднаними в мирі, ми живемо об’єднаними у страсі. Навіть якщо подивитися на українські політичні партії – найбільші і найпопулярніші об’єднані довкола однієї персони, а не довкола спільної ідеї. Нам часто бракне сили почати зміни зі себе, нам конче треба рівнятися на когось, а не пізнавати власну унікальність, розвивати свій потенціал. Я почав публічно виступати українською після подій 2014 року, той час був для мене страхом, поштовхом і надією водночас. Тобто відбулися зміни внутрішні на прикладі окремої людини. А скільки знадобиться часу для оновлення загальнодержавного?», – Борис Херсонський, як психолог, провокував на відповіді, не пропонуючи готового рецепту.
Наступний модуль Програми запланований на 25 березня, серед спікерів будуть: о. Андрій Зелінський, військовий капелан УГКЦ, тема – «Війна, мир і примирення: теорія і практика»; Юліана Лавриш, кандидат наук із соціальних комунікацій, тема – «Медіакомунікації: інструмент і цілі. Світовий й український контекст»; Олександр Доброєр, директор ГО «Європейський інститут соціальних комунікацій», тема – «Моральне лідерство: стань тим, ким ти є».
Про попередні модулі можна прочитати за посиланням.
