Душпастирський досвід свідчить про те, що набагато простіше проповідувати на основі новозавітних текстів, адже старозавітні у своїй основі дуже часто для нас, сучасних християн, звучать досить нетолерантно, важко і складно. Причиною цього є часовий проміжок написання текстів, їх мовна та культурна відмінність. Зазвичай, необхідно більше часу і зусиль аби підготувати проповідь на основі старозавітного тексту, на відміну від текстів Нового Завіту Святого Письма.
На таких аспектах наголосив Роман Островський, випускник Григоріанського університету в Римі, ліценціат з біблістики, у своїй доповіді на тему: «Парадигма проповідування в Старому Завіті: як промовляє Бог та людина» під час науково-практичної конференції «Боже Слово живе та діяльне (Євр. 4,12): проповідь у пасторальному досвіді Церкви», яка відбулася 24 травня в УКУ.
Доповідач закцентував увагу на тому, чи потрібно проповідувати священикам на основі Старого Завіту. На його переконання, все ж таки варто проповідувати в такий спосіб, бо, найперше, в старозавітних текстах Святого Письма показана дуже реально людина з усіма її слабкостями і проблемами: «У цих текстах потворність гріха зображена дуже чітко». Він додав, що в зазначених текстах головною є ідея про те, що Закон ‒ основа для ізраїльського народу. «Такі тексти допомагають побачити світ і людину в іншому баченні. У Старому Завіті показано, що світ ‒ не замкнена система; а Бог, який сотворив його, стоїть за ним і всім цим управляє. Це просто необхідно пригадувати сучасній людині», ‒ сказав п. Роман.
Також в старозавітних текстах міститься багато ідей з приводу того, хто така людина: «Сучасні теорії намагаються людську особу інтерпретувати, як розумну тварину або як таку, існування якої зводиться тільки до економічних чинників, або ж класифікують її за культурними чи етнічними поділами. Натомість в Старому Завіті показано, що людина – образ і подоба Божа і її мета – не бути одинокою. Бог її створив для спілкування з Ним і з такими, як вона. А образ Божий показаний в Старому Завіті не як віддалена сила, а як особа, яка йде на контакт. Саме тому, ми зустрічаємо в рядках Старого Завіту, такі метафори Бога, як богочоловік, воїн, цар, суддя, бо вони допомагають зрозуміти і краще побачити образ Божий».