Богословські наслідки Революції Гідності (2013-2014): доповідь о. Михайла Димида на симпозіумі у Варшаві

Михайло Димид

International Symposium: «Three Revolutions – Portraits of Ukraine»

Варшава, 28 лютого – 1 березня 2017 р.

 

Богословські наслідки Революції Гідності (2013-2014)

Theological consequences of the Maidan Revolution (2013-2014)

 

NAtolin 1Шановне панство,

Думаю, що існують мінімум три головні напрямки дослідження релігійного компоненту Трьох Революцій.

  1. Вихід із підпілля і повстання Української Греко-Католицької Церкви в 1989 р. та повільне поширення соціальної доктрини Церкви серед народу як прото-революція.
  2. Присутність Церков і ритуальні послуги на Трьох Революціях.
  3. Надання підтримка активного захисту необхідних фундаментальних прав людської особи і майбутнє.

В своїй доповіді, під назвою «Богословські наслідки Революції Гідності (2013-2014)»  хочу представити богословський погляд на події, які відбувалися на Майдані в 2013-2014 роках. Революційні події в Україні мають по собі багато наслідків, один з яких – трансформації в українському  суспільстві. Оскільки Революція Гідності була більше, ніж просто соціально-політичною подією, думаю, що важливо поглянути на все це також з богословської перспективи. На Майдані стояли питання життя і смерті, буття і не буття, звільнення та поневолення. Один із важливих напрямів богослов’я, шукання відповіді на сотеріологічі питання – тобто остаточного смислу життя людини і його потойбічності.  

Ці відповіді людина на Майдані могла отримати через три богословські комунікаційні складові: спільнота, Церква і суспільство.

 

Спільнота

Перше наше твердження, що Майдан став прообразом досконалої спільноти. Це ми можемо стверджувати у порівнянні до Церкви, яка в теорії теж є прообразом досконалого товариства, адже цю спільноту Христос називає Своїм Тілом. Така сентенція не відкидає існування проблем, а хоче вказати на факт, що, як Церква об’єднує різних людей, так і Майдан зібрав воєдино індивідуумів, яких раніше мало що поєднувало. Такий досвід єднання може стати корисним в майбутньому, оскільки він надалі триватиме в групах за спільними інтересами на благо суспільства.

Більшість тих, хто стояв на Майдані відчував свою співвідповідальність за те, щоб правда перемогла, хоч часами існувала різниця між правдою та істиною. Тобто, як справжня спільнота, Майдан мав колективну мету і як наслідок з’являлася спільна відповідальність. Такий досвід не минає безслідно. Вміння боротися за цінності і залишатися при цьому людиною належить більшості тих, хто виходив протестувати в Україні в 2013-2014 роках. Це важлива якість при побудові демократичного суспільства в майбутньому.

Роки, що минули з часів тих подій, не були простими ні в Україні, ні в світі. 16 лютого 2017 р., Папа Франциск, на проповіді, запропонував кожній людині задуматися над питанням: «Що я роблю для того, щоб більше не проливалася кров у світі?»[1] І дійсно, дбати за мир на нашій планеті було і лишається відповідальністю кожної людини. Таку відповідальність, три роки назад, відчуло багато майданівців: за мир у своєму домі, за мир в спільноті, за мир в країні, за мир в Європі. На Майдані була об’єднуюча хвиля, яка породила таку спільність між людьми, що навіть закордоном відчувався дух братерства, як про це свідчили різні європейські інтелектуали і політики. Марсі Шор, професорка Єльського університету, назвала Майдан тим, неочікуваним проявом того, що Ганна Арендт, філософ і дослідниця тоталітаризму,  назвала «скарбом революції, який існує поза виміром перемоги чи поразки»[2].


Церква

Революція Гідності базувалася на конструктивних вимогах свідомого та зрілого суспільства. Вона зачепила всі прошарки суспільства і мала вплив на Церкву. І Церква змогла стати помітним учасником революційних подій, продемонструвавши свою готовність до оновлення. Цей процес не повинен зупинятися. Відкритість для служіння та освіження Церкви – питання, які й надалі стоять на порядку денному.

Християни повинні залишатися частиною громадянського суспільства і одночасно зберігати власну самоідентифікацію, що сприятиме оздоровленню суспільного простору. Двигуном змін повинно стати зріле українське суспільство, а Церква – позитивно впливати на їх якість та динаміку.

Ми живемо в XXI ст., коли змінилися способи та швидкість передачі інформації. Комунікація між християнами різних конфесій набагато випередила офіційні канали. Дуже важливим богословським наслідком Революції Гідності стало відновлене відчуття єдності між всіма Церквами Київської традиції, бо ж вони всі були на Майдані. Єдність Церкви виливалася наприклад через спільні молитви, які лунали із головної сцени, а також через випадки спільного прийняття святих Таїнств вірними й це в той час, коли на офіційному рівні діалог дуже складний, а подекуди й взагалі відсутній.

Революція Гідності привела до того, що різні представники громадянського суспільства почали по-новому сприймати поняття «Церква». Тепер – це не лише будівля храму, ієрархія чи священик. Ототожнюючи себе з Церквою люди почали ставити собі запитання: «Якщо я, греко-католик, належу до Церкви і мій товариш, православний, що стояв поруч на Майдані, теж належить до Церкви. То що тоді нас роз’єднує?» Після Майдану, для багатьох, зник цей умовний бар’єр чи нав’язаний стереотип. Певен, що християни продовжать рухатися траєкторією зближення.

Поліконфесійність в Україні має свою специфіку. Кожна юрисдикція має свою ступінь відкритості та по-своєму бачить діалог між Церквою та суспільством. Майдан дав поштовх до вирівнювання стану відкритості та пожвавив міжконфесійний діалог. Церква отримала шанс стати двигуном змін. З одного боку – це ріст відповідальності для Церкви та її вірних, з іншого боку це чудовий шанс робити зміни в кращу сторону, користуючись не тільки суспільно-політичною доцільністю, а й Христовою наукою.

 

Суспільство

Оскільки цінності Майдану співпадають з християнською ідентичністю, Церква користується міжлюдськими зв’язками, щоб поширювати цінності Майдану. Як приклад, багато храмів стали ще й волонтерськими центрами, які активно допомагають людям, що страждають від теперішньої війни між Росією і Україною. Ріст волонтерських спільнот на пряму пов’язаний з Майданом. Волонтери, тепер, як і тоді, своїми вчинками, доводять, що однією з засадничих християнських цінностей Майдану була побудова суспільства, де громадянин дбає про кожну іншу людину, яка того потребує.

Таким чином Майдан став місцем, де точок дотику було набагато більше, ніж протиріч, які теж були. Суперечність є там, де брехня, зневага та підлість. Єдність народжується там, де утверджуються богословські чесноти віри, надії та любові. Об’єднання можливе на базі цих чеснот, що важливо для українського суспільства, якого останнім часом різні сили намагаються розколювати в багатьох питаннях. Майдан довів, що міжлюдська єдність для України – це те, без чого немає майбутнього. А що така єдність вимагає жертви – це многі відчули на Майдані. І що неймовірним – факт, що в жертву для цього було принесене життя, утверджує переконання, що єдність є однією з екзистенційних цінностей, якою цей народ живе. Він буде і в майбутньому дорожити єдністю та приносити заради неї вже не цілопалення, а щоденні малі жертви.

 

Завершення

Підсумовуючи варто пригадати, що основними богословськими наслідками Революції Гідності стало відродження довіри, гідності та милосердя в середині суспільства. Завдяки зближенню людей та більш тісній комунікації між ними, ми й надалі спостерігаємо ріст довіри між різними групами людей, усвідомлення власної гідності, а також відновлення милосердя та служіння ближньому.

З богословської перспективи, ми можемо простежити зміни, які невпинно відбуваються на різних рівнях – спільноти, Церкви та українського суспільства загалом. Всі ці соціальні групи стають важливими учасниками в загальносуспільних перетвореннях, пропагуючи такі важливі цінності, як  свобода та відповідальність.

Ці цінності, позитивно пережиті на Майдані, проектують майбутнє суспільства через особистий вклад кожного. Продовживши змінювати себе, в майбутньому є шанс прийти до позитивних суспільних зрушень в цілому.

Це є довгий шлях від особистого внутрішнього перетворення на Майдані до суспільних змін, від усвідомлення богословських цінностей до практичного їх втілення, від самовдосконалення до побудови більш досконалого суспільства.

[1] Папа Франциск \ Ранкова Свята Меса, «Папа: кожен із нас є відповідальним за збереження миру у світі» // вебсайт Радіо Ватикан, 16.02.2017, <http://uk.radiovaticana.va/news/2017/02/16/свята_меса_у_резиденції_дім_святої_марти/1292991>, (дата звернення: 24.02.2017).

[2] «Остання революція перед реваншем: світові інтелектуали — про Революцію Гідності» // вебсайт Громадське, 21.11.2016, <http://hromadske.ua/posts/ostannia-revoliutsiia-hidnosti-pered-revanshem>, (дата звернення: 24.02.2017).

ajnj