Святий Сава був одним із засновників монаших спільнот. Він залишив після себе монастир, який існує й донині. Монастир святого Сави Освяченого завжди показують паломникам на Святій Землі (лавра в Мар Саба біля Єрусалима). І він існує й тепер. Хоча його й руйнували кілька раз. Ця монаша обитель стала важливою, завдяки тим монахам, які там жили і писали різні піснеспіви, що стали частиною нашої Літургії. Монастир став важливим для усієї Візантійської Церкви. Фактично сьогодні ми користуємося літургійним уставом цього монастиря.
Розповів о. Василь Рудейко, завідувач Кафедри літургійних наук ФБФ УКУ, розповідаючи про нове наукове видання «Часослов святого Сави. Впровадження, переклади, коментарі».
За словами науковця, опублікований Часослов – найдавніший збережений молитовник цього монастиря: «Звичайно, все згодом розвивалося. Богослужіння, які ми сьогодні маємо, не зовсім відповідають текстові, який я опублікував. Та це найдавніший грецькою мовою збережений текст цього монастиря. Поки-що він перекладений тільки українською мовою. На інші мови його ще ніхто ніколи не перекладав».
Зараз в УГКЦ використовується Часослов за каноном лаври святого Сави версії XVI століття, який дуже змінився. З’явилося набагато більше змінних текстів: кожного дня ми святкуємо пам’ять певного святого. Також є багато текстів призначених тижневій пам’яті. Наприклад, Октоїх. Простежується різниця у молінні під час посту і поза ним. «Цей Часослов засвідчує рівномірну молитовну традицію на кожен день. Специфіка монастиря полягала в тому, що монахи весь тиждень жили усамітнено в келіях, де молилися способом, описаним в Часослові», – пояснив він.
Для особистої молитви цей Часослов – хороша альтернатива дев’ятницям й вервицям: «Цей Часослов засвідчує давню традицію особистої молитви людини».
Видання можна придбати у видавництві УКУ й Кафедрі літургійного богослов’я УКУ.